Обмін Колумба, також відомий як Великий обмін — вражаючий масовий обмін тваринами, рослинами, надбаннямикультури, людськими популяціями (у тому числі рабами), інфекційними захворюваннями та ідеями між американською та афро-євразійською півкулями після подорожі до Америки Христофора Колумба в 1492 році.[1] Цей термін придумав в 1972 році Альфред Кробсі, історик з Університету Техасу в Остіні, і використав у своїй однойменній роботі з екологічної історії.[2][3] Контакт між вказаними територіями поширював велику різноманітність нових сільськогосподарських культур і худоби, які підтримували зростання населення в обох півкулях. Дослідники повернулися в Європу з кукурудзою, картоплею і помідорами, які стали дуже важливими сільськогосподарськими культурами в Євразії в 18 столітті. Крім того, європейці запровадили вирощування маніоку і арахісу в тропіках Південно-Східної Азії та Західної Африки, де вони добре прижились і підтримували зростання кількості населення на ґрунтах, які не могли давати великі врожаї інших культур.
Приклади переміщень організмів[ред. • ред. код]
Ненавмисні обміни[ред. • ред. код]
На додаток до згадуваних вище хвороб, багато видів організмів потрапили в іншу півкулю в нові місця проживання ненавмисно, випадково. До них відносяться такі тварини, як сірі пацюки, дощові черв'яки (відсутні в багатьох частинах доколумбового Нового Світу) і прісноводні молюски тригранки[12], які прибули на кораблях з Європи, колорадські жуки, які прибули з Америки.
Рослини, які прибули по суші, морю або повітрю в «давні» часи (до 1492 року) називають архофітами, а рослини завезені до Європи після відкриття Америки називають неофітами.
Інвазивні види рослин і патогени також були введені випадково, в тому числі такі бур'яни, як солянка і вівсюг. Деякі рослини вводились навмисно, наприклад, лоза Кудзуввезена в 1894 році з Японії до Сполучених Штатів, щоб боротися з ерозієї ґрунтів, яка з часом стала в новому середовищі злісним бур'яном. Були перевезені грибки, наприклад такі, які викликають голландську хворобу в'язів[en], яка знищила американська в'язи в лісах Північної Америки і в містах, де було посаджено багато дерев вздовж вулиць.
Подорожник, насіння якого європейці самі того не підозрюючи привезли на вантажах і підошвах взуття, індіанці назвали «слідом білої людини».[13]
Корисним, хоча напевно ненавмисним, виявилося впровадження дріжджів Saccharomyces eubayanus, які, як вважається, походять з Патагонії і ймовірно є батьківськимипивних дріжджів Saccharomyces pastorianus, за допомогою яких виготовляють пиво лагер.[14]
Інтродуковані популяції тварин[ред. • ред. код]
Популяції здичавілих свійських і диких некорінних тварин розростались як в Старому так і в Новому Світі, часто витісняючи місцеві види.
Сірі білки особливо успішно колонізували Велику Британію, а популяції єнотів-плоскунів обжилися (акліматизувались) в декількох республіках колишнього СРСР, особливо успішно на півдні Білорусі та в Азербайджані, в деяких регіонах Німеччини, можна знайти цих тварин на Кавказі та в Японії. Вихідців з Нового Світу, таких якнутрія та візон річковий (американська норка), розводять у великій кількості на хутряних фермах в Старому Світі.
У Новому Світі достатньо поширені популяції диких європейських кішок, свиней, коней та великої рогатої худоби.
Демографічні наслідки[ред. • ред. код]
Відкриття Америки привело до низки великомасштабних демографічних наслідків:
- У Новому Світі виникли значні популяції європеоїдної і негроїдної рас.
- Корінне населення Америки (індіанці) в значній мірі змішалося з європейським або негритянським, що призвело до утворення змішаних у расовому відношенні популяцій — метисів, самбо і меландженів.
- З іншого боку, масового переміщення індіанських генів в Старий Світ практично не відбулося. Еміграція з Латинської Америки в Іспанію і Португалію нечисленна.
Немає коментарів:
Дописати коментар