середа, 5 листопада 2014 р.

Після перегляду "Welcome to Fukushima"

Ходила на перегляд фестивального документального фільму "Просимо до Фукусіми". Після перегляду було коротке обговорення. Стрічка аматорська, непрофесійна. Текст читали з субтитрів. (Один із висновків: англійську-таки потрібно засвоїти.)
 Вражень достатньо, хоча фільм не тисне на викид адреналіну й не гоне жах. Мене запитали друзі: "Як? Ти змовчала? Чому ти не висловлювалась після фільму?" От якось увійшла я, мабуть, у неспішні японські вібрації, такі собі споглядацькі.
Думок, насправді, небагато. 1) Ми, мешканці 30-кілометрової зони, не маємо надійного джерела інформації про реальний рівень радіації тут і зараз.
2) Ми взагалі не знаємо як нам діяти, якщо якісь аварійні події на АЕС. (З навчаннями населення громадській обороні взагалі проблеми великі)
3) Ми маємо вимагати прийняття рішення про подовження терміну роботи енергоблоків не на мізерних громадських слуханнях, а на місцевому референдумі, не менше.

Немає коментарів: