П'ять тисячоліть тому, коли ще не було ні єгипетських пірамід, ні знаменитого Стоунхенджа, на території нинішньої Східної України вже існувала Мергелева гряда. Давнє святилище використовувалося людьми в VI-III тисячоліттях до нової ери і сьогодні являє собою цілий комплекс кам'яних і земляних споруд – курганних могильників, доріг, майданчиків.
А відкрив унікальний археологічний пам'ятник голова Клубу любителів археології міста Алчевська, шкільний учитель історії Володимир Парамонов.
«Ми з учнями йшли слідами можливих стародавніх поселень, довго ходили і набрели на гряду, – розповідає дослідник. – Перше, що кинулося в очі, – це плити, якими були викладені кургани».
«Ми з учнями йшли слідами можливих стародавніх поселень, довго ходили і набрели на гряду, – розповідає дослідник. – Перше, що кинулося в очі, – це плити, якими були викладені кургани».
Хоча Мергелеву гряду ентузіасти виявили в далекому 1976 році, широко відомою вона стала тільки в 2000-х: майже 20 років після відкриття пам'ятника їм ніхто серйозно не займався. Хіба що алчевські школярі, які цікавилися археологією, періодично навідувалися на гряду і замальовували кургани. Але незаперечних доказів того, що комплекс – справа рук людини, не було.
Перша справжня експедиція на гряду відбулася тільки в серпні 1998 року.
«Десь плити лежали прямо на поверхні, десь ми зняли ґрунт, і ось тоді проявилася система», – згадує Парамонов.
Провести повноцінну археологічну розвідку члени аматорського клубу не могли – був потрібен статус наукової організації та підтримка на офіційному рівні. Своєрідним «дахом» дослідників Мергелевої гряди став Інститут археології НАН України й особисто доктор історичних наук Віктор Клочко, який досі виступає як офіційний керівник проекту.
Перша справжня експедиція на гряду відбулася тільки в серпні 1998 року.
«Десь плити лежали прямо на поверхні, десь ми зняли ґрунт, і ось тоді проявилася система», – згадує Парамонов.
Провести повноцінну археологічну розвідку члени аматорського клубу не могли – був потрібен статус наукової організації та підтримка на офіційному рівні. Своєрідним «дахом» дослідників Мергелевої гряди став Інститут археології НАН України й особисто доктор історичних наук Віктор Клочко, який досі виступає як офіційний керівник проекту.
Святе місце
Активне вивчення пам'ятника почалося у 2004 році. Дослідження проводили все ті ж члени Клубу любителів археології, але вже під керівництвом кваліфікованих фахівців.
«Ми заклали шурф і відразу ж знайшли частину скіфської псалії – вуздечки з кінської збруї. Потім визначили, що частина плит штучно оброблена, а частина – вкопана в землю вертикально, – розповідає Парамонов. – Так це виходив комплекс!»
Споруда складається із залишків кам'яних будівель загальною площею 1,5 кв. км і семи курганів, оточених залишками природної кам'яної стіни, обробленої людиною. Проаналізувавши знахідку, археологи дійшли висновку, що Мергелева гряда – це дійсно давнє святилище.
За словами експерта, Мергелева гряда стала першим відкритим у Східній Європі святилищем солярного культу, тобто місцем поклоніння сонцю або якомусь божеству, що уособлювало сонце.
Воно є унікальним, по-перше, своїм віком. За попередніми даними, пам'ятник датується ІV-ІІ тисячоліттям до нової ери, тобто належить до періодів пізнього енеоліту або епохи бронзи. Вік одного з поховань, знайденого на гряді, судячи з результатів радіовуглецевих аналізів, становить 5.000 років.
Святилище створювалося на природному майданчику. Тисячоліттями йшов природний процес – одна плита зрушувалася, верхня піднімалася і поступово сколювалася. А давні люди, які прийшли на це місце, стали використовувати його у своїх цілях – десь підкладати камені, десь обробляти їх, пояснюють археологи.
«Кургани викладені й облицьовані штучно. Багато плит біля курганів теж обтесані, вага деяких сягає 2,5 т. Використовуючи місцеві матеріали, люди все робили вручну, – пояснює Парамонов. – Щоб побудувати такі споруди, потрібна була організація суспільства».
Воно є унікальним, по-перше, своїм віком. За попередніми даними, пам'ятник датується ІV-ІІ тисячоліттям до нової ери, тобто належить до періодів пізнього енеоліту або епохи бронзи. Вік одного з поховань, знайденого на гряді, судячи з результатів радіовуглецевих аналізів, становить 5.000 років.
Святилище створювалося на природному майданчику. Тисячоліттями йшов природний процес – одна плита зрушувалася, верхня піднімалася і поступово сколювалася. А давні люди, які прийшли на це місце, стали використовувати його у своїх цілях – десь підкладати камені, десь обробляти їх, пояснюють археологи.
«Кургани викладені й облицьовані штучно. Багато плит біля курганів теж обтесані, вага деяких сягає 2,5 т. Використовуючи місцеві матеріали, люди все робили вручну, – пояснює Парамонов. – Щоб побудувати такі споруди, потрібна була організація суспільства».
На думку археологів, створити його могли представники так званої донецької катакомбної культури. Якщо це так, знахідки Парамонова і його соратників можуть змінити уявлення про стародавні народи, прийняті в сучасній науці.
Зараз представників донецької катакомбної культури історики вважають дикими племенами, які практично нічого не вміли виробляти. Але розкопки Мергелевої гряди свідчать про набагато вищий рівень розвитку людей того часу.
Друга особливість святилища в тому, що воно використовувалося протягом декількох тисячоліть. Тут знайдені стандартні поховання періоду раннього заліза, могильники зрубного часу, сліди скіфів і навіть ісламський мавзолей. Щоправда, ніяких реліквій в останньому не виявлено: вчені передбачають, що їх вивезли або викинули німецькі солдати, які базувалися тут у період Другої світової війни.
Таке тривале використання святилища пояснюється просто. Мергелева гряда – найвище місце в околицях, саме тут можна зустріти перші промені сонця. А поклоніння сонцю – це основа всіх язичницьких, дохристиянських релігій.
Крім того, ці місця в усі часи були заселені людьми.
«Наприклад, у XIV столітті ця територія була завойована знаменитим Тамерланом – цим пояснюється ісламський мавзолей, – розповідає Парамонов. – Звідси купці відправляли до Європи свої товари, тут була дорога, яка охоронялася».
Крім того, ці місця в усі часи були заселені людьми.
«Наприклад, у XIV столітті ця територія була завойована знаменитим Тамерланом – цим пояснюється ісламський мавзолей, – розповідає Парамонов. – Звідси купці відправляли до Європи свої товари, тут була дорога, яка охоронялася».
Немає коментарів:
Дописати коментар