Філософи Давньої Греції

Філософія зародилась у Стародавній Греції близько 6 століття до н. е., як новий раціоналістичний спосіб бачення світу на противагу міфологічному світогляду попередніх століть. У своєму становленні вона спиралася на старогрецьку міфологію,  давньогрецьке мистецтво та поезію, та на ті фізичні, математичні, астрономічні знання, які вже були накопичені попередніми цивілізаціями Середземномор'я.
Особливістю філософії Стародавньої Греції була схильність до пояснення природи речей (космології). 

Думки одного з найвідоміших філософів Сократа (5 століття до н. е.)  відомі у переказі філософа Платона. Сократ прагнув знайти загальне і безумовне знання в собі самому.

Самопізнання є початок мудрості і справжньої людської діяльності, теоретичної та практичної. Сократ  стверджував моральну гідність людини як вільно-розумної істоти, що повинна здійснювати вищу правду. Він - автор вчення про довершений розум.
Сократ не заснував школи, але його послідовники, які по-різному тлумачили його вчення, заснували низку філософських шкіл після його смерті (так звані, сократичні школи, 4 століття до н. е.).

Центральним для філософії Платона є світ вічних, незмінних ідей, який єдиний є насправді реальним. Світ, як його бачить людина, є тільки відображенням справжнього реального світу, театром тіней, хоча до свого народження людина мала повне знання про реальний світ ідей. Пізнання правди Платон розуміє як спогад того, що душа споглядала до народження.

Аристотель, учень Платона, заснував у 335 до н. е. самостійну школу — Лікей. Розвинув вчення про буття. Визначав, що в основі всіх речей і процесів - ідеї ("живі енергії").